Що Ви читали останнім часом? Що сподобалося, а що - ні? 

Так вже складається традиційно, що читаю я декілька книг підряд. Сучасної белетристики читаю дуже мало, шкода часу. Читаю книги з літературознавства, літературної критики, есеїстики і, традиційно, поезії. Буквально читаю Леоніда Ушкалова «Моя Шевченківська енциклопедія» (2-е вид.), минув рік, як не стало цього Вченого і стає зрозуміло, що цієї втрати нема ким замінити. Читаю книжку Григорія Клочека про Маланюка (Євген Маланюк: «Проза поета»). Мені завжди цікави Маланюк, і цікавий Клочек як оригінальний і професійний інтерпретатор. Читаю Щоденники Євгена Сверстюка («Вічна туга за справжнім: Щоденникові записи».  Луцьк: Терен, 2018). Євген Сверстюк, як і Любомир  Гузар – це ті постаті, які своє Слово возвели в ранг Етичного Взірця. Читаю Твори Василя Стефаника, видані за підтримки снятинської влади, книжка оформлена графікою художника і поета Дмитра Лазаренка, якому вже 89-й рік, і який є земляком Стефаника й дитиною був на його похоронах. Ідея книжки в такому варіянті є моя, хоча й снятинська влада цього не вказала, зате маю на книжці автограф Дмитра Лазаренка, яким він підтверджує мою ідею видання. А Стефаник – се та постать, до якої я повертаюся. Тим більше, що наступний рік ювілейний і кафедра готує тритомне видання творів письменника. Читаю «Ортодоксію» Г.К.Честертона в українському перекладі Остапа Гладкого. Несподіваний Честертон. Читаю Спогади Євгена Коновальця «Причинки до історії української революції» (гарна серія «Звитяжці»  втілена видавництвом «Лілея-НВ», за підтримки обласної і міської влади, упорядник – Іван Монолатій). Читаю вірші вже згаданого Дмитра Лазаренка «На самоті з творцем». Дуже делікатний, шляхетний автор.

Словом. Я читаю те, що мені, в принципі, подобається.

Що рекомендуєте прочитати іншим?

Нічого не рекомендую. Стукайте, - і Вам відкриється. Хоча, - люблю прозу, есеїстику Галини Пагутяк, минулого року вийшла її розмова із Олександром Клименком, - якісні думки. Люблю вірші Олександра Косенка. Люблю читати праці Євгена Нахліка, книжки Романа Горака, Володимира Панченка (ще одна велика втрата української літератури 2019 року).  Цікавою є мала проза Володимира Шовкошитного, поезія Неоніли Стефурак. Словом, книжки є. Питання в читачеві, - чи він готовий. І тільки. 

Що плануєте прочитати найближчим часом?

Планую читати   Миколу Євшана, - разом із Олегом Баганом і Марʼяною Комарицею готуємо його «Вибране», вперше подається його публіцистики і листи.  Перечитую листи Стефаника (готую до друку). Планую прочитати поетичне вибране Романа Кухарука «Вдень і вночі». Чекаю на поетичну книжку Миколи Рачука (ще не дійшла до Івано-Франківська, вийшла в Чернівцях у серії Мирослава Лазарука). Хотів би щось прочитати українське авантюрне – щоб як у Шевченка «із задоволенням і не без моралі». 

Словом, ще планую.